***
Побачивши тебе — в душі все обірвалось,
останній вогник у очах погас
на що ж я сподівалась?
Набридло бачити тебе у снах,
і подумки тобою жити,
і задихатись по ночах,
й не мати думки навіть про обійми.
Ненавидіти погляд, голос твій,
шукати докір у словах
немає і не буде нас!
Не хочу більше бачити тебе
прошу, молю, не муч мене!
«все буде добре» — кажеш
як же ще?
вважаєш це як сон мине.
А знаєш, тебе я не виню
Одне бажання маю лиш,
все інше я стерплю
Пам'ять стерти і забути день,
коли побачила тебе.
З легень я випускаю дим,
і задихаючися ним
стираю пам'ять я,
я прагну забуття...
