Она верила в божью благодать, святость брака и изначальную доброту каждого человека.
Во всех прочих отношениях она была такой же идиоткой.

Вчора була найкраща ніч в моєму житті! 

Я так давно не зустрічала таких справжніх,  божевільних людей, які б розуміли мене на півслові. Це так чудово!

Вночі ми сиділи на Трухановому острові, випивали, грали в різні ігри, бігали по пляжу, валялися в піску,  фотографувалися, вели себе як діти. Потім ми трошки п'яненькі пішли в мафію і там діставали офіціантів. Пізніше ми вирішили взяти ще бухлішка і піти зустрічати сонце на замкову гору. Там було неймовірно!

А взагалі не так важливо де ми були, важливо з ким. 

Я дуже сподіваюся,  що це літо стане для всіх нас найкращим. Адже так важливо знати, що тебе оточують справді твої люди, з якими не потрібно вдягати масок, вдавати з себе когось іншого. З ними навпаки, просто і легко, говориш — що думаєш, робиш — що хочеш.

Уж лучше думать, что ты злодей,
Чем знать, что ты заурядный пня.
Я перестала любить людей, - 
И люди стали любить меня.
Вот странно — в рваной ходи джинсе
И рявкай в трубку как на котят - 
И о тебе сразу вспомнят все,
И тут же все тебя захотят.
Ты независим и горд, как слон - 
Пройдет по телу приятный зуд.
Гиены верят, что ты силен - 
А после горло перегрызут.

Душа закрыта, по техническим причинам.
Висит табличка: «Вытирайте ноги!»
Сорить нельзя! (особенно мужчинам),
И допуск разрешён совсем немногим.

Закрыта дверь, здесь вам не коммуналка,
Внутри спокойно, чисто, аккуратно.
Сменю замки, поставлю на сигналку.
Идите к чёрту! Вход отныне платный.

Автор: Бастилия (2011г.)

даже если вы из крови одной и стали, 
и какие бы шрамы, рубцы и зазубрины не совпали, 
и какую бы душу родную не видела в человеке - 
никогда не желай быть счастливыми вместе навеки.

не ходи по росе опасной, утренней, ранней, 
не проси ни о чем — вообще никаких желаний! 
говорят же вам, люди, — в эти сферы не лезьте. 
никогда не проси, чтоб остаться навеки вместе.

потому что потом, 
когда все это будет уже ни о чем, 
обернешься — увидишь тень за своим плечом.

потому что потом, когда будешь совсем одна, 
вдруг поймешь, что вас двое, измученных полуночников. 
потому что, когда болит у него переломанная спина, 
это отдается у тебя в позвоночнике. 


 /Анна Долгарева/

ви знаєте, як це побачивши одного разу людину, зрозуміти, що він все твоє життя, зрозуміти, що вас щось поєднує, і що ти не можеш бути без нього? а я вже знаю.
ти зводиш мене з розуму, змушуєш робити божевільні речі і жити по-справжньому, дихаючи на повні груди. Ми ще так мало знайомі, але я знаю, що все лише починається, я відчуваю. Я хочу проводити з тобою весь час. Ми створені одне для одного, я переконана в цьому. З кожним днем я відчуваю, що ще декілька зустрічей і я просто не зможу жити без тебе. Ти вже і так повністю заполонив мої думки та сни. Цікаво, що відчуваєш ти?
Я просто втрачаю голову. Моторошно подумати, що ж буде далі. Так мало знайомі, але вже так багато почуттів...
Я хочу завжди бути поруч, хочу бути причиною твоєї посмішки, твого сміху. Хочу мати змогу бачити тебе щодня. Я до нестями хочу, щоб ти навчив мене кохати. Кохати… так… по-справжньому… божевільно. Я знаю, ти здатен на це. А ще ти здатен впливати на мене, на мої почуття, ти вмієш одним лише своїм поглядом викликати в мене найщирішу посмішку. Я хочу, щоб ти знав, що ти комусь вкрай потрібен, ти потрібен мені. Потрібен такий який ти є. Такий складний, неординарний, відчайдушний, сумний, непередбачуваний, загадковий, депресивний. А найголовніше такий рідний, я відчуваю нашу схожість, я відчуваю, що нарешті знайшла свою людину, свою, розумієте, СВОЮ! Я допоможу тобі, допоможу впоратися з цим нестерпним болем, адже я як ніхто розумію твої почуття.
Ти просто неймовірний. Вперше в житті я втрачаю голову від людини, яку знаю всього 4 дні. Я не до кінця розумію свої почуття, але одне я знаю точно. В цю тяжку хвилину ми потрібні одне одному, ми впораємося з усім, забудемо минуле, потрібно лише бути разом. 
Тільки, прошу тебе, не грайся зі мною, не роби боляче. Я тільки знову почала довіряти, тільки переборола себе і спробувала відкритись. Допоможи мені...

Побачивши тебе — в душі все обірвалось,
останній вогник у очах погас
на що ж я сподівалась?
Набридло бачити тебе у снах,
і подумки тобою жити,
і задихатись по ночах,
й не мати думки навіть про обійми.
Ненавидіти погляд, голос твій,
шукати докір у словах
немає і не буде нас!
Не хочу більше бачити тебе
прошу, молю, не муч мене!
«все буде добре» — кажеш
як же ще?
вважаєш це як сон мине.
А знаєш, тебе я не виню
Одне бажання маю лиш,
все інше я стерплю
Пам'ять стерти і забути день,
коли побачила тебе.
З легень я випускаю дим,
і задихаючися ним
стираю пам'ять я,
я прагну забуття...